Туристичний елементаль

Olympus OM-D E-M1 Mark II — старша модель лінійки OM-D, продуктивна та функціональна бездзеркальна системна камера в класичному дизайні, випущена весною 2017 року і є наступником першого E-M1. Апарат націлений на професійний сегмент і має відповідне оснащення та характеристики.

Мене камера зацікавила перш за все своєю продуктивністю — виробник обіцяє максимальну швидкість серійної зйомки до 60 кадрів за секунду, чим може похвалитися небагато конкурентів. Крім того, Olympus хвалиться своєю стабілізацією, що теж було цікаво перевірити.

1. Так склалося, що я раз у два тижні кудись мандрую. Непогана тенденція і на великі березневі вихідні ми з друзями збиралися проїхати машиною по львівщині і подивитися на замки. Але стався облом, двоє відпали, решту вирішили, що буде дорого. Тому я задіяв резервний варіант і поїхав до Умані щоб подивитися на місто без парку Софіївка.

Тобто, Софіївка нікуди не ділася, стоїть на місці і, можливо, була б цікавою для огляд в цю пору — без торгашів та натовпів туристів. Але я там вже був чотири рази, а про те, що решта Умані так само цікава — не знав.

Далі 41 фото і текст до них.

1. Сьогодні у випуску: олень пристає до жінки в червоному, кобила пристає до чоловіка за кермом, баран виявився зовсім не бараном та багато дорогих понтів.

Ми уже з вами дивилися на резиденцію легітимного Межигір'я — зараз там музей несмаку, чомусь названий музеєм корупції. Сьогодні ми глянемо на його дачу — Сухолуччя, яка теж Межигір'я, тільки в мініатюрі. Територія знаходиться на одному і тому ж березі, складається із аналогічних дерев'яних будиночків, альтанок містків та схожого парку, лише менша за площею. Можна назвати це Межигір'я на вихідні.

1. В Конотопі бувають не лише відьми. Поїхати в ліс до зубрів я хотів іще минулого року, проте не склалося. Цього разу теж мало не скластися, але щось пішло не так і моя негативна карма дала збій. Тож сьогодні у випуску темний-темний ліс і зубри в ньому

1. Сьогодні мова піде про історію сторічної давнини, яку ми нещодавно мало не повторили і загроза повторити іще є. Про молоду Українську народну республіку та її спроби відділитися від імперії. До сторіччя бою під Крутами я приберіг трохи фотографій.

Я відвідував Меморіал пам'яті героям Крут під час літньої поїздки по чернігівщині та сумщині — тоді ми з товаришем звернули із дороги від Бурківки до Плисок, коли проїхали станцію Пам'ятне. З тих пір я відклав фотографії до довгої шухляди, з метою витягнути саме на цю дату.

1. Повертаючись із Колочави, через транспортні особливості, ми виїхали дуже рано, а тому мали цілий світловий день щоб погуляти в Мукачеве або в Ужгороді, щоб на вечір сісти в потяг. Ужгородський замок я не так давно бачив, отже залишився Мукачівський. В принципі, я і в ньому був, але дуже давно, ще від школи і практично нічого не запам'ятав крім того, що він на пагорбі і в ньому товсті стіни.

1. Я спробував зимові Карпати. Зимові Карпати — повний suxx. Звісно, зараз на мене накинуться туристи із фотографіями зимових гірських пейзажів і розкажуть, як вони гарно сходили, а я нічого не петраю.

Охоче вірю — в зимових Карпатах можна застати багато снігу і прекрасні морозні краєвиди. Але не з моєю негативною кармою. Коли я наїжджаю в зимові Карпати, там починається відлига і все пливе. Ну, тобто в перший день був невеликий морозець і йшов сніжок, тобто все було красиво, як видно на фото.

Цього року я вже нікуди не мандруватиму, хіба що на Новий рік, тому можна починати підводити підсумки.

Я мав небагато подорожей, лише десять, але вони були цікавими. Можна навіть сказати десять з половиною, але половина — то відрядження до Лебедина із потужним застіллям, тому подивитися нічого не вийшло. І наступного року я хочу продовжувати в тому ж напрямку — їздити з друзями по нових цікавих місцях.

Як ви вже помітили, зараз я вкрай рідко сюди щось пишу. Певно, так і буде надалі.

Зокрема, більше не буде оглядів техніки. По перше, маленький я не цікавий представництвам компаній та PR-агенціям, яким треба охоплення аудиторії. Сайт і справді за три роки не мав ніякого розвитку. Я, набувши досвіду, трохи покращив якість оглядів, але зовсім не займався розкручуванням та просуванням. І регулярність виходу нових матеріалів ніяка. Тому при зверненнях мене часто ігнорували, лише один чесно відповів, що їм треба більшу кількість переглядів.

По друге, я сам вже втрачаю інтерес до написання оглядів — мені ліниво їх оформлювати. При підвищенні стандартів якості, збільшилася кількість часу, що йде на одну статтю й іноді доводилося змушувати себе цим займатися (раз взяв, значить треба написати).

Закривати сайт я поки не буду. Якщо в мої руки таки потрапить цікавий пристрій — можу про нього написати, просто не буду звертатися до офісів компаній щоб щось дістати. Також писатиму про туризм, але дуже нерегулярно. Сайт повертається в режим публічного записника і я вже не буду паритися про відвідуваність.

1. Палац Дахновських — маловідома пам'ятка архітектури в неоготичному стилі, що знаходиться в центрі України. Побудований в середині ХІХ століття полським магнатом Казимиром Даховським і слугував резиденцією його роду до приходу більшовиків.