Туристичний елементаль

Я потрусив по засіках і віднайшов іще трішки фотографій літнього туризму. Під час подорожі по Волині ми заскочили до Рівненського зоопарку і він виявився досить цікавим. Хоча, я в таких установах буваю мало, порівнювати майже ні з чим. У Київському був іще в першому класі. Недозоопарк в Олександрії не рахую. А Золотий фазан більше спеціалізується на пташках.

Залишки самі солодкі. А я публікую залишки літніх туристичних фотографій і скоро на моєму сайті буде пауза і тиша. А, взагалі, похід вихідного дня на Явірник я і не думав викладати: по перше, я там був минулого року, по друге моя компанія знищила багато алкоголю. Але на їх прохання все ж напишу.

Хоча, минулого року, коли я тут був вперше, то висловлював бажання заночувати в цьому місці — настільки мені воно сподобалося. Я навіть думав вранці вилізти і познімати світанок, як на Свидовці — але не склалося через хмари та проливний дощ. Зате я знаю, що в мене хороший намет — з минулого року я ним задоволений як слон.

Більша частина фотографій від Інни, яка ходила з нами — я тоді знімав мало.

Це сталося зненацька. Я сидів на конференції і слухав розумні промови, як зателефонував Ярослав Козак і після цього промови стали мені не цікаві. Я рахував варіанти як в понеділок дістатися до Гайворона і назад — бо у вівторок на роботу. І щоб там встигнути покататися на вузькоколійному паровозі. Я не люблю вирушати в дорогу без чіткої картини того, чим я добиратимуся, що їстиму, де спатиму. Утім, до вечора все вияснилося і на наступний день, увечері, я чекав замовленого автобуса на Одеській трасі коло Білої Церкви.

В суботу 15 вересня відбулася ювілейна, 0x10 конференція OSDN 2018 в Києві, присвячена відкритому програмному забезпеченню та Linux. В честь цього я нарешті перевів свій сайт на HTTPS. Останніми роками я на неї не ходив, але цього року подивився програму і вирішив відвідати. І найбільше мене цікавило те, наскільки змінився захід із зміною організаторів.

Архівна стаття про теплу лампову OSDN 2011 (10-та конференція в десятковій системі) можете почитати за посиланням. Тільки попереджаю, що там одне всім знайоме обличчя, через яке ви можете не стриматися і розбити собі монітора.

На минулорічній Поліській регаті ми погано виступили через те, що були взагалі не треновані — я то перед цим сплавлявся по Стоходу, а мій напарник взагалі вперше сів у каяк. Тому я, окрім вирішення навігаційних питань, перейнявся питанням регулярного доступу до хоч якоїсь байдарки. Звісно, можна їздити на Гідропарк, але це вийде задорого в підсумку і дорога займатиме половину корисного часу. Можна взяти напрокат Neris або ZelGear у виробників — але я весною не знав, що вони здають в оренду свою продукцію недорого.

У нас іще є юнацький веслувальний клуб із гоночними каяками, я навіть говорив із ними, але так і не дійшли ноги до покататися.

Олика не дуже зручна логістично, особливо увечері, проте наявність в ній цікавого замку змусила двох мандрівників туди попхатися. Я навіть вперше спробував секс автостоп. Селище знаходиться осторонь від траси Рівне-Луцьк, до нього веде дорога довжиною кілометрів шість. Якщо з боку Луцька іще можна знайти маршрутки, то з боку Рівного щось там є, але про це не знають навіть водії громадського транспорту. Тим не менше, селище досить велике, має навіть відділення банку та кур'єрської служби. Як ми туди добиралися і виїжджали то окрема історія, наразі я розкажу вам про замок Радзивілів.

Відразу перепрошую за якість знімків — фотографував на телефон, щоб менше привертати увагу санітарів.

Дістатися до Клевані дуже просто — селище знаходиться на трасі між Рівне та Луцьком, а поруч проходить залізнична магістраль. Ми намітили три точки для огляду — всім відомий тунель кохання, Клеванський замок та Благовіщенський костел. Можна було б іще глянути залізничну станцію, проте ми трохи не вписувалися по часу.

В цілому, місця цілком достойні для екскурсій, їх туди і водять.

Якщо ви у Рівному і у вас зовсім небагато вільного часу, можливо варто, замість розпивання Рівня, потратити його на відвідання музею бурштину.

Нічого неймовірного чекати від цього музею не варто: він маленький, екскурсія триває хвилин двадцять, в експозиції зібрано все, що хоч якось стосується бурштину — тому відвідувати його варто лише якщо ви проходите неподалік. Але як пафосно все подається — екскурсії проводяться не ким-небудь із вулиці, а цілим старшим науковим співробітником. Розказує непогано, але формально і строго за програмою.

Відео з другого дня сплаву, дійові особи всі ті-ж, але річка зовсім інша.

В ролях: спина мого напарника, закадрова гієна, Віталій Веремчук та інші.