Туристичний елементаль

1. В листопаді я не зміг кудись виїхати, певне не зможу і в грудні, тому на безриб'ї взявся відвідувати виставки. Їх в цей день було дві — інтерактивна виставка Ukraine WOW від Укрзалізниці та Train Hobby Days від Українського клубу залізничного моделювання. Ось на першу ми з друзями і пішли — подивитися, яке "вау" нам може показати наша залізниця.

41. Продовжимо нашу подорож осіннім Дунаєм. В попередньому випуску ми дегустували вино, глянули на місто Вилкове і трішки позирили на румунський беріг із човна. Сьогодні ми попрямуємо на нульовий кілометр, оглянемо рукави дельти Дунаю та погуляємо на човнах по Вилково та околицях. Також побачимо шматочок Міжрічинського парку.

1. Сьогодні я розкажу про подорож із жовтня у вересень в складі організованої туристичної групи. Подорож у дельту Дунаю — я декілька років не хотів туди їхати через рибне меню, а цього разу мені пояснили, що рибу замовляти не обов'язково, тож я зібрався поїхати. І в цьому випуску я розкажу про виноробство, канали та єрики Вилково, трішки про Дунай, а також покажу гарні нічні та ранкові фото.

Зараз йде мова про перетворення Бессарабії в аналог Закарпаття у туристичному плані. Відкриваються зелені садиби, розвиваються традиційні промисли та ремесла, будують бази та готелі щоб приймати гостей. Так само як і Закарпаття, Бессарабія мультинаціональна — тут живуть українці, росіяни, молдовани, румуни, болгари. Немає, щоправда, замків (хіба що Білгородський, до якого я ніяк не дістануся) проте є дуже гарна дельта Дунаю. Садиби теж дещо схожі — акуратні, доглянуті, із квітниками та виноградниками, лишень немає таких хоромів, як у Нижній Апші.

1. Я вам обіцяв відео, але його іще немає. Я його не зробив: відпустка закінчилася, інші клопоти. Тому я вам покажу фото. Фото із невеликого походу на Чорногору — цього разу я фотокамеру почепив спереду і таки знімав нею, не як на Боржаві. Але відео теж буде ... не знаю коли. Тож сьогодні у випуску похід із села Дземброня в село Дземброня. Через Вухатий камінь, Попа Івана та Смотрич. І десь там ми заночували.

1. В травні я ходив на каяку по Канівському водосховищу. Мені це не сподобалося — веслуєш, веслуєш, а картинка не міняється. До того ж був вітер і хвилі, з якими доводилося боротися. За цим я вирішив, що великі річки не для мене, проте цього разу таки взяв участь в поході від Канева до Черкас по ділянці Дніпра, що не покрита водосховищем. І мені сподобалося.

Поперло з мене відео — цього разу про Боржаву. Екшн-камера свою вартість відпрацьовує. Наступного разу може зроблю про похід через Канівське водосховище.

У цьому відео: матрацний підйом на канатці, адреналінові наркомани, фантастичні краєвиди, приготування бограчу, град та повен вокзал рюкзаків. Текстова версія тут.

Іще вам відео з водного походу. Текстову версію можете почитати тут.

1. Втретє ми з товаришем взяли участь у Поліській регаті, пройшовши заплутані русла Стоходу та Прип'яті. Цього разу змагання були ювілейні — десяті. Я вже двічі розказував про них, тож сьогодні буде невелика розповідь про те, що відбулося саме цього року — розкажу про позитивні моменти та про те, що не вдалося. Але, в цілому, Поліська регата принесла мені незмінне задоволення від участі.

Трішки про авторські права та ліва. Я, як учасник, практично не фотографував нічого і мене підвела екшн-камера, відмовившись записати таймлепс етапів. При тому, що вдома все працювало. Тож в розповіді лише дві моїх світлини — перша та дванадцята. Тринадцяту дав Богдан Калінін, а решта зроблена фотографом руками і душею на Nikon Олею Дарчич-Корець.

Зимової свіжості вам у стрічку посеред літа. Нарешті я доробив різдвяне відео. Текстова версія матеріалу за посиланням.

Зазвичай, коли я кличу друзів кудись їхати, у всіх не виходить. Але цього разу вийшло навпаки — зібралися друзі і привели із собою іще друзів і поїхало нас аж восьмеро. Але з такою великою компанією все перегралося і пішло трохи не так, як я хотів крім одного — я зварив бограч на полонині. А ще я звозив фотокамеру на екскурсію — за весь час ні разу не діставав, під час переходу було ліньки розкривати рюкзака, а на стоянці був зайнятий. Тому частина фотографій не моя — автор фото в заголовку Богдан Калінін.

Боржавський хребет дуже простий в орієнтуванні — піднімаєшся нагору і тобі все видно — навколишні села, стежку, схили. Проте взимку тут блудило багато людей, деякі не повернулися. Якщо хребет накриває туманом, то дуже легко вийти не на той схил і, замість сіл Пилипець та Подобовець ви спуститеся у дикі місця, де немає стежок і ніхто не ходить. Утім, влітку за хорошої погоди такої загрози немає, тому тут гуляють багато людей.