Йдемо ми, якось, до Костелу, а тут таке:

Мегагойдалка

Наступного дня у нас був вихід на гору Костел, яка трішки вища за Свинянку, на неї дещо важче виходити і вершина її скеляста — власне, та скеля вважається найвищою в Карпатах.

1. Якщо Свинянка фактично нависала над нами, до до Костелу довелося топати в інший бік села, кілометрів з чотири. Ось село з іншого боку і та вершина, де ми були минулого дня.

Микуличин і Свинянка

Легка, завуальована реклама тої садиби, де ми жили.

Отже, я писав, що по курортній лінії Надвірна — Ворохта — Буковель по трасі місцеві жителі набудували дуже багато готельчиків та приватних садиб. Про життя в одній із них піде мова — садиба зеленого туризму "У Богдана". Я так і не зрозумів концепції господаря "садиба зеленого туризму", проте, якщо ви приїхали сюди для готельного відпочинку — можете далі не читати. Тут немає "дєвачєк на рєцепшєнє" (ну, Марійка є), більярду, бару, басейну, нічного клубу, дитячого майданчика і всього того, чим наповнені великі готелі та круїзні лайнери.

Але якщо ваша мета — перш за все Карпати і вам треба десь заночувати, нормально поїсти (не сухий пайок та мівіна), випрати одяг перед наступною вилазкою кудись — можете продовжувати читати.

1. Садиба знаходиться в центрі села, неподалік від автостанції та магазинів, проте на певній відстані від траси, тому потік автомобілів не заважатиме вашому відпочинку. Складається із будинку, котеджів та дерев’яного будиночку, якого на фото немає. Кімнати на 2-4 місця, можна заселитися і з дівчиною, і з сім’єю чи просто з товаришами.

Котедж у Богдана

1. Ми знову виходимо до залізниці, але не для того, щоб зловити дизеля, а просто звідти починаються пішохідні маршрути на найближчі вершини. І просто поруч із нами простенький-препростенький маршрут на гору Свинянка з вершиною на рівні щось над 1100 м. Не забуваємо, що Микуличин розташований десь від 750 м, тому це підйом для розім’ятися, все-ж тільки приїхали.

Залізниця в Микуличині

Поки бідні громадяни Європейської Унії кантуються у сидячих поїздах, я, зовсім не солідарно з ними, сідав у купейний вагон нічного потягу "Прикарпаття" до Івано-Франківська. Не скажу, що там супер, проте туалети, принаймні, чисті, постіль — теж, світло працює і, навіть, кондиціонер працює — хоча, тільки на ходу. В тім, я розраховував на те, що зможу поспати, щоб на наступний день свіжим та бадьорим прибути по нові враження у Карпати. Отже, кишенькові боти вже починають хазяйнувати у мене у блозі, за вікном мелькають краєвиди Ірпеня та Бородянки, а я стелюся на верхній полиці. Квитки влітку треба купувати за місяць. Але я довго сподівався, що зі мною хтось поїде, тому взяв пізно. За те, що зі мною не поїхали, я щодня телефонував їм і розказував, як тут добре — може жабка жим-жим.

1. Звісно, поїзд — не рідне ліжко, проте рано-вранці я не був змореним, вліз із великою сумкою до бусика і поїхав до села Микули́чин.

Світанок в Микуличині

В спекотний літній день теплий вітерець струменіє між будинками та деревами, ледве похитуючи гілки. На лавочках в тіні сидіть люди, голуби товчуться на алеї. В затишній квартирі Мариночка радіє словесній перемозі над штучним інтелектом, а десь глибоко-глибоко в холодному підпіллі кишенькові боти роблять свої чорні справи. Усе спокійно, все відбувається своїм порядком. Чи не все? Так, не все — я повернувся. Привіт, усім привіт! Я повернувся!

Карпатський краєвид

Отже, в наступних дописах ви побачите:

Отже, сьогодні я покажу решту фотографій живності, побаченої мною. Далі підуть більш екзотичні птахи. Хоча, папуги наявні у наших зоомагазинах, тому назвати їх екзотикою язик не повертається.

1. Вони тут різнокольорові і різних розмірів. Здебільшого, знаходилися зверху на гілках.

Чотири папуги

Вчора у допис про Софіївку потрапили верблюди і лише один читач, виявляється, там був і висловився про те, що верблюдів там як-би бути не повинно. Насправді, то був такий ненав’язливий тізер до наступного допису — окрім Софіївки я побував у невеликому зоопарку, чи то пташнику. Власне, тварин там мало, а от птахів величезна кількість. Ось про це піде сьогодні мова. Всього 34 фотографії у двох дописах, всі можна клацати до розміру 1600 точок по довшій стороні — викладати повнорозмірні я сенсу не бачу.

1. Верблюд дуже високий і горби хитаються під час ходи. Взагалі, там була можливість на них покататися, але через дощик від ідеї довелося відмовитися.

верблюд

Як виявилося, вчора (в п’ятницю, тобто, бо я пишу уже за північ) був міжнародний день фотографа. Я цього не знав, але, тим не менше, фотографував і святкував. Як я фотографував — ви побачите, як я святкував — не побачите, хоча деякі фотографії таки будуть.

Отже, почалося все з того, що мене покликали прокататися в Софіївку — хоча я там був уже три рази, це четвертий, проте я там не був іще з новим фотоапаратом. А так як Софіївка — баянний-перебаянний парк, перефотографований вздовж і в поперек, то я поставив собі завдання зняти якомога небаянніші кадри. Завдання ускладнювалося обмеженням часу і тим, що я був з групою, а не тинявся сам по парку.

1. Альтанка у всіх на виду, тому баян.

Альтанка на скелі в Софіївці

Сторінки