1. Отже, сьогодні просто погуляємо по Корсуню та по берегах річки Рось. Для мене все почалося із залізничного вокзалу. Судячи з усього, будівля дуже стара, можливо, дореволюційна, але зазнала реконстркції. А тепер запитання — чому тут реконструювали старий вокзал, у Білій Церкві реконструювали, у Жмеринці і багато ще де. А в Фастові розвалили і збудували скляний потворний куб?

Корсунь вокзал

Ця відпустка вийшла в мене під знаменем Черкаського краю, бо був тут аж тричі. Вперше — в Софіївці, далі Чигирин та Суботів. Ну і, на останок, відвідав я Корсунь Шевченківський. Їхав сам, без організованої екскурсії. Електричкою — бо Укрзілізниця нарешті зробила в себе на сайті цілком юзабельний розклад і він мені якраз підійшов. На першу електричку до Миронівки, звідти до Корсуня, так само, на останні, назад. Я на них уже шість років як не катався, ностальгія по студентських роках настала. Про електрички в одному із наступних дописів. А, іще, не заблукати по місту (карт нормальних на нього немає ні в Ґуґля, ні в Нокії) мені допомагав місцевий товариш VL — на екскурсовода він не претендує, зате фотосноб відмінний. Про це також окремий допис вкупі зі зразками його фотографій.

Корсунь вокзал пам’ятник

1. Сьогодні ми подивимося на один занедбаний булинок. Він такий занедбаний, зарослий навколо бур’яном та нецікавий, що не варто спеціально сюди їхати, щоб подивитися. Але я був уже там, тому все-ж завернув і подивився на абандон. Отже, мова піде за садибу фон Мекк, що знаходиться у селі Копилів Макарівського району Київської області. З Києва по Житомирській трасі до нього півгодини їзди. Навколо садиби є парк, що колись був дуже гарний, а зараз заріс також.

садиба фон мекк

Нещодавно дехто Роман Наумов здійснив подорож через усю Україну — 50 міст за 10 днів. Витратив багато сил, грошей і, звичайно, набрався вражень, про що пописував на ua_travels. Я теж здійснив поїздку по всій Україні, проте витратив на це всього п’ять годин і шістдесят гривень, не рахуючи посиденьки в ресторанчику. Ну, може, я стільки всього не побачив, але все-ж був і в Карпатах і у Волині і на Слобожанщині. Як я цього досягнув? Дуже просто — я чітер. Ну, вам, по секрету, розкажу. Просто набираєте на клавіатурі життя чарівну комбінацію IDDQD і буде вам щастя. Ні, щось не те. Не було комбінації. Насправді була лише паскалка — секретна локація від розробників гри "Життя", після відвідання якої вам зараховується подорож по Україні. Ну, воно десь то саме.

Розказати, де ця секретна локація? Гаразд, тільки вам, по секрету. Хоча, не таке воно вже-й секретне.

Отже, по дорозі додому ми відвідали іще пару цікавих місьц. Перше — Мотронинський монастир в самому серці Холодного Яру. Ми туди одним оком зазирнули, але ніякої екскурсії не брали, хоча там була така можливість. Іще висіла табличка про заборону фотографувати на території — не отримають вони своєї хвилинки слави в блогосфері.

Ворота Мотронинський монастир

Після екскурсії в Чигирині ми поїхали до села Су́ботова — там, щоправда, були не довго. Зверніть увагу на наголос на першому складі — до суботи назва населеного пункту відношення не має. Крім того, тут у річку Тясмин впадає річечка Суба. І ця назва пішла ще із язичницьких часів — словом суботка називали вогнище, що палало перед святом Перуна. Отже, сьогодні ми швиденько пробіжимося по власності Хмельницького, а, також, дізнаємося, яку роль у історії Су́ботова зіграла капуста.

Суботів загальний вигляд церква маєток малюнок

Ми вже звикли, що великі популярні портали багатофункціональні — скажімо, спочатку були лише новини, а потім з’явилася пошта, аукціон, ігри, соціальна мережа і т. д. Візьмемо Googlе - колись це була пошукова система. Зараз у них цілий набір сервісів — і Гугл-перекладач, і Гугл-аналітик. Але я дуже здивувався, коли відкрив для себе раніше невідомий сервіс — Гугля-екскурсовод. Ні, не Гугл-карти і не перегляд вулиць, а екскурсовод. Немає такого, скажете? Є, але він доступний лише у Су́ботові. І до Сергія Бріна та Ларрі Пейджа відношення не має взагалі. Вітайте — Гугля Віктор Іванович.

Гугля Віктор Іванович екскурсовод Суботів

Чому я про нього пишу — це один із екскурсоводів, який запам’ятовується надовго. Тобто, він не просто гарно володіє матеріалом і має бездоганну дикцію. Його легко слухати. Може причина в тому, що розповідь подається у неформальному вигляді, немає "бубубу 15 жовтня 1651 року в замок увійшов турецький полк під командуванням Мухаммеда Кирдик-Паші, бубубу, 25 листопада цього-ж року його отруїли зрадники, підіслані домініканцями, бубубу". Може причина у тому, що дорослій групі екскурсантів розповідь прикрашалася дорослими народними байками та легендами. Але факт в тому, що такі люди сприймаються не як доповнення до експозиції, а експозиція є доповненням до них.

Наступний примітний кадр із прокачаними скілами привертання до себе слухачів функціонує у Кам’янці-Подільському. Вітайте — Олександр:

Олександр екскурсовод Кам’янець Подільський

Він навчався у педвузі на вчителя історії і, навіть, рік пропрацював у школі, але був не таким твердошкірим як я (чи, може, класне керівництво впаяли) і утік звідти. Почуття гумору не таке специфічно-брутальне, як у Гуглі, але слухати його теж легко та цікаво.

Отже, сьогодні поговоримо про музей Богдана Хмельницького в Чигирині та про Богданову гору там-же, очевидно. В цілому, все воно називається Чигиринським історико-культурним заповідником і туди входить і об’єкти в Суботові, до яких ми ще доберемося, і ще декілька музеїв по сусідніх селах.

Реконструкція резиденції Богдана Хмельницького. Оригінал рознесли вщент багаточисельні турецькі туристи, які тоді часто їздили до нас за сувенірами. Реконструкцію почали вже за часів, коли наші туристи щоліта набігають на Турцію. Щоправда, ще не закінчили — водять відвідувачів лише у двір, але не у будинки. Ми туди не ходили.

Резиденція Хмельницького

Отже, рано-вранці я закинув до рюкзака півлітру Холодного Яру фотоапарат та запас бутербродів і поїхав, нарешті, до Черкащини, а саме до місцевості іменованої Холодним Яром. Я їхав не сам, приєднався до організованої групи, але то, наразі, не суттєво. Це місця козацької слави — гетьманська столиця Чигирин та батьківщина Богдана Хмельницького — Су́ботів. Про них ми поговоримо детальніше в наступних трьох дописах, а зараз невеличкий спойлер про те, чим мене зустрів черкаський край:

Граматичними помилками:

безграмотність кафе корсунь шевченківський

Це кафе в Корсуні, там досить лояльні ціни, можна підобідати гарячими стравами, що ми і зробили по дорозі назад.

Сьогодні покотився до нашої засцяної інородцями столиці у справах. Туди-сюди бігав, слухав у метро оголошення диктора. Україномовні повідомлення продублювали англійською, при чому назви станцій вимовляли так, ніби іноземець читає нашу транслітерацію — Юніве́сітет, Вокза́лна і т. д. Ну, я розумію, що у них вимова така, ніби мікрофон засунули по самі гланди, але проти нашого диктора із чітким приємним голосом воно всеїдно програє.

Коли я владнав свої справи, то пішов покататися на псевдо-ретро поїзді, про який вже писали всі, кому не ліньки. Тобто, із ретро там лише паровоз. Ну, а у вагонах намагалися вести екскурсію — але надто вона сира і недоопрацьована, про що нам потім чесно зізналися, сказавши, що проект поки пілотний. До речі, планується, що скоро цей поїзд ходитиме двічі на день.

У вагонах душно — в паровоза не знайшлося 3000В для живлення електросистем вагонів, а власних генераторів не вистачало на кондиціонери. Швидкість мала — 20-30 км/год, тому відкриті вікна теж не дуже рятували. Добре, що я перед відправленням купив дволітрову пляшку води.

На станції коло паровоза всі фотографувалися, ну і нате вам відео самого паровоза. УВАГА! Гучний свисток, викрутіть гучність на максимум і розлякайте всіх навколо!

Сторінки