Туристичний елементаль

1. Втретє ми з товаришем взяли участь у Поліській регаті, пройшовши заплутані русла Стоходу та Прип'яті. Цього разу змагання були ювілейні — десяті. Я вже двічі розказував про них, тож сьогодні буде невелика розповідь про те, що відбулося саме цього року — розкажу про позитивні моменти та про те, що не вдалося. Але, в цілому, Поліська регата принесла мені незмінне задоволення від участі.

Трішки про авторські права та ліва. Я, як учасник, практично не фотографував нічого і мене підвела екшн-камера, відмовившись записати таймлепс етапів. При тому, що вдома все працювало. Тож в розповіді лише дві моїх світлини — перша та дванадцята. Тринадцяту дав Богдан Калінін, а решта зроблена фотографом руками і душею на Nikon Олею Дарчич-Корець.

Зазвичай, коли я кличу друзів кудись їхати, у всіх не виходить. Але цього разу вийшло навпаки — зібралися друзі і привели із собою іще друзів і поїхало нас аж восьмеро. Але з такою великою компанією все перегралося і пішло трохи не так, як я хотів крім одного — я зварив бограч на полонині. А ще я звозив фотокамеру на екскурсію — за весь час ні разу не діставав, під час переходу було ліньки розкривати рюкзака, а на стоянці був зайнятий. Тому частина фотографій не моя — автор фото в заголовку Богдан Калінін.

Боржавський хребет дуже простий в орієнтуванні — піднімаєшся нагору і тобі все видно — навколишні села, стежку, схили. Проте взимку тут блудило багато людей, деякі не повернулися. Якщо хребет накриває туманом, то дуже легко вийти не на той схил і, замість сіл Пилипець та Подобовець ви спуститеся у дикі місця, де немає стежок і ніхто не ходить. Утім, влітку за хорошої погоди такої загрози немає, тому тут гуляють багато людей.

Продовжуємо тему водного туризму і цього разу в нас похід через Канівське водосховище від Канева до села Григорівка на Трахтемирові і назад. І якщо попередня подорож була мокрою, то цього разу було сонячно і я обгорів попри одяг та головний убір.

Взагалі то я спочатку хотів нижче Канева по мальовничих островах, але все перегралося і ми пішли по водосховищу. Заодно спробував, наскільки придатна надувна байдарка для великої води. А ще спробував дорогі весла Aqua-Bound, про які трохи розкажу.

1. Після довгої перерви я знову пишу в свій затишний журнальчик і вже настало тепло, тож час переходити до водного туризму. Як я обіцяв, цього року його буде багато. Почнемо ми із сплаву Сіверським Донцем по території Балаклійського та Ізюмського районів Харківської області, що тривав чотири дні.

1. Цього року ми з товаришем вдруге взяли участь в Поліській регаті. Коротко кажучи, ми і цього разу не перемогли, проте значно покращили свій результат. Але могли пройти іще швидше, якби не ... . Читайте далі.

Цього разу я приїхав за два дні до змагань на розвідку маршруту, а тому прихопив фотокамеру і трохи познімав сам. Якщо ви бачите гарні знімки, це я взяв у Олі Дарчич-Корець, якщо такі собі — то мої.

Цього літа я буду багато писати про сплави. Неймовірно багато. Я вже всім друзям продзижчав вуха на цю тему, час подзижчати і вам.

Суть в тому, що мені засвербіло купити собі каяка і я хочу визначитися, який мені буде кращий. Універсального каяка не існує, як і універсальної фотокамери чи ноутбука. Жорсткі каяки — хороші в ходу і дозволяють проходити річки із перешкодами. Але для їх перевезення треба автомобіль із спеціальним багажником або причепом. Каркасні теж непогані в ходу, але важкі і довго збираються. Є іще надувні байдарки, каркасно-надувні та надувні високого тиску — ось я їх зібрався спробувати. Почнемо із надувасів — вони найдешевші і досить легкі при перенесенні.

Я приєднався до однієї компанії туристів, в яких ці надуваси були. Окрім каяків у них були й SUPи і я навіть спробував на одному стояти — цікаво, але треба звикати тримати рівновагу, тому я поки на ньому не сплавлявся.