Туристичний елементаль

Я тут вчергове взявся за оновлення свого сайту.

Цього разу все серйозно: я мав досвід награтися з різними сайтами на Drupal, із модулями до них, із Bootstrap, із міграцією та іншим. Тож уже навіть розгорнув на тестовому стенді усе необхідне і взявся до справи.

Питання до аудиторії (якщо тут іще хтось залишився): Disqus залишати?

Давно я не писав нічого технічного тут.

Наразі вивів свій канал з анабіозу і вирішив поробити та опублікувати довоєнні відео подорожей, що назбиралися. Посилання на канал вгорі сторінки сайту — там уже декілька нових випусків є.

А оскільки мій ноутбук виконує не лише обчислювальну функцію, а й опалювальну, то вирішив на літній період спихнути рендеринг відео на потужності домашнього сервера. Систему охолодження чистив, термопасту міняв (і не якусь дешманську), понизити частоти можливості немає, з пониженням напруги я, поки, не розібрався (в першу чергу про безпечні значення).

Сервер рендерить значно повільніше — адже я збирав його на Ryzen 3 із малим TDP, а ще в ньому немає апаратного прискорення nvenc від дискретного відеочипа. Але мені нікуди поспішати. І я розкажу, як це можна зробити.

Друзі, я є, нікуди не дівся, просто нічого не пишу.

1. Коли ми ходили на Ігрець, вітер був помірний. Проте пізно увечері здійнявся шторм. А так як наша садиба знаходилася на самому перевалі, то від поривів вітру будинок буквально ходив ходором. Нам на другому поверсі було дещо лячно.

На ранок я не був впевнений, що будинок досі знаходиться у Верховинському районі. Іще не був впевнений, чи ми взагалі по такому вітру підемо. До Писаного Каменю із перевалу також не дуже далеко, і не дуже високо — 6,5 кілометри в один бік і перепад висот всього 400 метрів.

1. Рік тому я почав туризм із Кривопільського перевалу. Замовив там кімнатку на дві ночі і з товаришем сходили на Кукул, Ротило та на Костричу. Тож я вирішив цього року повторити, тільки на іншому перевалі — на Буковецькому. І мені подобається такий підхід — малою компанією, дуже мобільно і дуже ефективно використали три вихідні.

У мене є друг, який тяжіє до Трахтемирова — їздить туди безліч раз, це його місце. Так от, моє місце — це Верховинський район. Мені тут добре. І настрою додавала пісенька Мертвого півня "Б'ютіфул Карпати".

Що-ж, час підводити підсумок туристичного 2021 року. Можна назвати це роком відродження — відродження туристичної активності після карантинів. Не все, звісно, вдалося, але 29 днів у подорожах це теж непогано.

Натомість, вдалося те, що хотів давно.

1. Завершаю свій хотинсько-кам'янецький вікенд фотографіями нічного Кам'янця. Їх небагато, проте вони варті окремого випуску. Заодно підіб'ю підсумки про цю подорож. Вибачайте за примітивний неоновий ефект на обкладинці, вже давно не брав до рук пензликів у GIMP'і.

1. Так як я ходив без гіда, тож нікому було мене водити у правильному напрямку і говорити мені куди правильно дивитися. Тож я ходив у неправильному напрямку та дивився на неправильні речі. І сьогодні у випуску про нетуристичний, буденний Кам'янець-Подільський.

Для тих, хто зайшов сюди вперше, попередні дописи про туристичне старе місто та замок. У цьому випуску буде мінімум історичних відомостей, просто розповідь про прогулянку.

1. Продовжуємо гуляти Кам'янцем-Подільським і сьогодні у нас фортеця. Я тут теж раніше був, можливо дещо пам'ятаю із тої екскурсії, але дуже-дуже мало. Тому невеликі книжечки, придбані у туристично-інформаційному центрі історико-культурного заповідника, на моє переконання, значно корисніші, бо дозволяють переварити усю інформацію вдома.

До слова, за час перебування в Кам'янці-Подільському, пару раз чув пропозиції екскурсії, але і чув, як кисло гіди розказують свої екскурсії відвідувачам, тож ні. Може я не дізнаюся декілька цікавих фактів, чи міських легенд, може пропущу якийсь напис латиною на стіні вежі — але, попри це, я дізнався і так багато нової інформації.

1. В Кам'янці-Подільському я пробув приблизно добу. Увечері прибув маршруткою із Хотина, заселився до готелю, повечеряв і прогулявся вечірнім центром. Вранці же вирушив ходити, закінчивши аж коли стемніло. Так само — без гіда. Ну майже, бо спочатку купив у туристично-інформаційному центрі туристичний путівник "Кам'янець-Подільський: погляд у минуле". Про нього згодом трохи розкажу.

Про Кам'янець-Подільський я також розкажу не за один раз, оскільки багато всього встиг побачити і відзняти. Спочатку буде найбільш туристична частина, а в наступних випусках такі місця, куди не часто водять відвідувачів. Взагалі, сюди можна заїхати і на два дні — я не скрізь всунув свого носа, куди можна було.